Без розуму ні сокирою рубати, ні личака в'язати. Борода не робить мудрим чоловіка. В умілого і долото рибу ловить! Вік живи — вік учись. Вчення в щасті красить, а в нещасті тішить. Вченому світ, а невченому тьма. Гарно того вчити, хто хоче все знати. Голова без розуму, як ліхтарня без свічки. Голова не на те, щоб тільки кашкет носить! Грамоти вчиться — завжди пригодиться. Грамотний — видющий і на все тямущий. Дарма, що малий, а й старого навчить! Де старий спотикнеться, там нехай молодий добре напнеться! Дивиться рідко, та густо бачить. Догана мудрого більше стоїть, як похвала дурного. Жалів вовк кобилу лишив хвіст та гриву. За битого двох небитих дають, та й то не беруть. За дурною головою рукам і ногам немає спокою. За одного вченого дають десять невчених. За одного грамотного сім неграмотних дають. Знає, на чім світ стоїть! Знання робить життя красним. І з сивою бородою не все розум приходить! І сила перед розумом никне! Книга вчить, як на світі жить. Кожна голова має свій розум. Кожна пригода — до мудрості дорога. Людей питай, а свій розум май! Молоде орля, та вище старого літає! Мудра голова не дбає на лихі слова. Мудрій голові досить два слова! Мудрий не все каже, що знає, а дурень не все знає, що каже. Мудрим ніхто не вродився, а навчився. Найшла коса на камінь. На те й голова, щоб у ній розум був. Навчай інших — і сам навчишся. Наука в ліс не веде, а з лісу виводить. Наука не йде на бука! Наука не пиво: в рот не віллєш! Науки ні вода не затопить, ні огонь не спалить. Незнайко на печі лежить, а знайко по дорозі біжить. Не бажай синові багатства, а бажай розуму! Не суньте рило не у своє діло ((рос.) Не суньте нос не в свой вопрос) Не краса красить, а розум. Не кажи гоп, поки не перескочиш. Не лінися рано вставати та змолоду більше знати! Не на користь книжку читать, коли вершки лише хапать. Не перо пише, а розум. Не питай старого, а бувалого. Обіцянка - цяцянка, а дурневі радість. Один розум добре, а два ще краще! Одна розумна голова добре, а дві ще краще! Око бачить далеко, а розум ще дальше. Перемагай труднощі розумом, а небезпеку — досвідом! Пташка красна своїм пір'ям, а людина — своїм знанням. Треба розумом надточити, де сила не візьме. У сусіда ума не позичиш. Усякому на старість розуму прибавиться. Учений іде, а неук слідом спотикається. Учись змолоду — пригодиться на старість! Учись — на старість буде як нахідка! Розумний батько сина опитати не соромиться. Розумний всякому дає лад. Розумну річ приємно й слухать. Розум — скарб людини. Сила без голови шаліє, а розум без сили мліє. Сила та розум — краса людини. Сила уму уступає! Скільки голів, стільки й умів! Старого горобця на полові не обдуриш. Хороший рибак по кльову мусить знати, як рибку звати. Хто вчиться змолоду, не зазнає на старість голоду. Хто грамоти вміє, той краще сіє. Хто добре учиться, той буде й добре робить. Хто знання має, той мур зламає. Хто людей питає, той і розум має. Хто хоче багато знати, тому треба мало спати. Чого Івась не навчиться, того й Іван не буде знати. Чоловік розуму вчиться цілий вік. Шануй учителя, як родителя! Щастя без розуму — торбина дірява. Що в молодості навчишся, то на старість як знайдеш. Що голова, то й розум! Що знаєш, що вмієш, те за плечима не носить. Щоб часом дарма не блудить, чужого розуму питайся. Як одступиш од грамоти на аршин, то вона од тебе на сажень. Яка головонька, така й розмовонька! Які літа — такий розум!

понеділок, 16 березня 2020 р.

8 клас. Українська мова

Відокремлені члени речення
Відокремлення — це виділення одного із членів речення у вимові за допомогою інтонації, а на письмі з обох боків за допомогою ком (найчастіше), рідше — тире. Відокремлються тільки другорядні члени речення.
Відокремлені члени речення відповідають на питання: а який саме? а як саме? де саме? а коли саме? а що саме? Вони уточнюють, конкретизують попередні члени речення або виділяються для посилення їхнього змісту і значення. Відокремленими бувають другорядні члени, яким властивий відтінок додаткового повідомлення, що доповнює основний зміст речення, виражений головними членами: Відвага наша — меч, политий кров’ю. Нікого тут нема, крім мене й господині.

Відокремлені означення
Відокремлення означень залежить від способу їх вираження, місця в реченні, а також від способу вираження того члена речення, до якого означення належить.
Поширені означення відокремлюються, якщо:
- стоять після означуваного слова, вираженого іменником: За вікном спить ніч, в темне небо загорнена, зорями прихорошена.
- стосуються особового займенника: З природи мовчазна, вона залюбки слухала веселу та гарну бесіду.
- стоять перед означуваним словом і мають відтінок причини: У червонім намисті, зав’язана великою хусткою, Марта була дуже гарною молодицею.
- стоять перед означуваним словом, вираженим іменником, але відірвані від нього іншими словами: Налита сонцем і вітрами, хлюпоче веслами весна.
Зверніть увагу! Найчастіше означення відокремлюються тоді, коли вони виражені дієприкметниковим та прикметниковим зворотами і стоять після означуваного слова: Взялися медом золоті лелітки, дощем умиті, чисті і ясні.
Непоширені означення відокремлюються:
- якщо стоять після означуваного слова, вираженого іменником, якщо перед ним є своє означення: Лукаш — дуже молодий хлопець, гарний, чорнобривий, стрункий, в очах ще є щось дитяче.
- перед або після означуваного слова, вираженого особовим займенником: А він іде, високий, посивілий, на схід, на захід поле огляда.
- перед означуваним словом, якщо непоширені означення мають відтінок причини (до них можна поставити питання чому? з якої причини? незважаючи на що?): Наляканий громовицею, кінь тихенько заіржав.
- перед означуваним словом або після нього, якщо непоширені означення відірвані від нього іншими словами: Він не чув, як, зрушений пострілами, сиплеться з гілля дерев і вкриває його пушистий сніг.
- якщо в реченні відсутнє слово, якого стосується непоширене означення: Невідомий нікому, сідаю на лавку, слухаю і дивлюся.
Комами не відокремлюються:
- два означення (виражені дієприкметниковими зворотами), що з’єднані сполучником і (й)Пробуджений ранком і сполоханий дощем птах знявся з гілки й згубився у верховітті.
- означення, що стоять перед означуваними словами і не мають обставинного відтінку: Теплом дихала настояна на травах та квітах земля.
Якщо відокремлене означення має виразно підкреслене експресивне значення, то на письмі воно може виділятися за допомогою т и р е: І тоді ж світ, уся земля — буйна й радісна — поринула в цім болю.


Немає коментарів:

Дописати коментар