Без розуму ні сокирою рубати, ні личака в'язати. Борода не робить мудрим чоловіка. В умілого і долото рибу ловить! Вік живи — вік учись. Вчення в щасті красить, а в нещасті тішить. Вченому світ, а невченому тьма. Гарно того вчити, хто хоче все знати. Голова без розуму, як ліхтарня без свічки. Голова не на те, щоб тільки кашкет носить! Грамоти вчиться — завжди пригодиться. Грамотний — видющий і на все тямущий. Дарма, що малий, а й старого навчить! Де старий спотикнеться, там нехай молодий добре напнеться! Дивиться рідко, та густо бачить. Догана мудрого більше стоїть, як похвала дурного. Жалів вовк кобилу лишив хвіст та гриву. За битого двох небитих дають, та й то не беруть. За дурною головою рукам і ногам немає спокою. За одного вченого дають десять невчених. За одного грамотного сім неграмотних дають. Знає, на чім світ стоїть! Знання робить життя красним. І з сивою бородою не все розум приходить! І сила перед розумом никне! Книга вчить, як на світі жить. Кожна голова має свій розум. Кожна пригода — до мудрості дорога. Людей питай, а свій розум май! Молоде орля, та вище старого літає! Мудра голова не дбає на лихі слова. Мудрій голові досить два слова! Мудрий не все каже, що знає, а дурень не все знає, що каже. Мудрим ніхто не вродився, а навчився. Найшла коса на камінь. На те й голова, щоб у ній розум був. Навчай інших — і сам навчишся. Наука в ліс не веде, а з лісу виводить. Наука не йде на бука! Наука не пиво: в рот не віллєш! Науки ні вода не затопить, ні огонь не спалить. Незнайко на печі лежить, а знайко по дорозі біжить. Не бажай синові багатства, а бажай розуму! Не суньте рило не у своє діло ((рос.) Не суньте нос не в свой вопрос) Не краса красить, а розум. Не кажи гоп, поки не перескочиш. Не лінися рано вставати та змолоду більше знати! Не на користь книжку читать, коли вершки лише хапать. Не перо пише, а розум. Не питай старого, а бувалого. Обіцянка - цяцянка, а дурневі радість. Один розум добре, а два ще краще! Одна розумна голова добре, а дві ще краще! Око бачить далеко, а розум ще дальше. Перемагай труднощі розумом, а небезпеку — досвідом! Пташка красна своїм пір'ям, а людина — своїм знанням. Треба розумом надточити, де сила не візьме. У сусіда ума не позичиш. Усякому на старість розуму прибавиться. Учений іде, а неук слідом спотикається. Учись змолоду — пригодиться на старість! Учись — на старість буде як нахідка! Розумний батько сина опитати не соромиться. Розумний всякому дає лад. Розумну річ приємно й слухать. Розум — скарб людини. Сила без голови шаліє, а розум без сили мліє. Сила та розум — краса людини. Сила уму уступає! Скільки голів, стільки й умів! Старого горобця на полові не обдуриш. Хороший рибак по кльову мусить знати, як рибку звати. Хто вчиться змолоду, не зазнає на старість голоду. Хто грамоти вміє, той краще сіє. Хто добре учиться, той буде й добре робить. Хто знання має, той мур зламає. Хто людей питає, той і розум має. Хто хоче багато знати, тому треба мало спати. Чого Івась не навчиться, того й Іван не буде знати. Чоловік розуму вчиться цілий вік. Шануй учителя, як родителя! Щастя без розуму — торбина дірява. Що в молодості навчишся, то на старість як знайдеш. Що голова, то й розум! Що знаєш, що вмієш, те за плечима не носить. Щоб часом дарма не блудить, чужого розуму питайся. Як одступиш од грамоти на аршин, то вона од тебе на сажень. Яка головонька, така й розмовонька! Які літа — такий розум!

вівторок, 3 квітня 2018 р.

100-річчя Олеся Гончара!

100-річчя Олеся Гончара!
Життя Олеся Гончара нагадує сюжет роману. Він народився в незалежній Україні 3 квітня 1918 року в селі Ломівка неподалік Катеринослава (нині – у межах Дніпра) у родині Терентія Сидоровича та Тетяни Гаврилівни Біличенків. Після смерті матері, коли хлопцеві було 3 роки, з Ломівки його забрали на виховання дід і бабуся в слободу Суху Полтавської області. Бабуся замінила майбутньому письменникові матір. Олександр Біличенко 1927 року при вступі до школи був записаний як Олесь Гончар (дівоче прізвище матері, прізвище бабусі та дідуся по матері; ім'я Олесь з'явилося, бо в класі вже був інший Сашко, тому, щоб розрізняти учнів, хлопця записали як Олесь). Також хлопцю було виписано в сільській раді нове свідоцтво про народження, згідно з яким він начебто народився в Сухій. Відтоді все життя Олесь Гончар вказував у автобіографіях, анкетах і відомостях для довідників як своє місце народження саме село Суху. Вже в наш час вдова Олеся Гончара Валентина розповіла про це, а також про справжнє місце народження.