Без розуму ні сокирою рубати, ні личака в'язати. Борода не робить мудрим чоловіка. В умілого і долото рибу ловить! Вік живи — вік учись. Вчення в щасті красить, а в нещасті тішить. Вченому світ, а невченому тьма. Гарно того вчити, хто хоче все знати. Голова без розуму, як ліхтарня без свічки. Голова не на те, щоб тільки кашкет носить! Грамоти вчиться — завжди пригодиться. Грамотний — видющий і на все тямущий. Дарма, що малий, а й старого навчить! Де старий спотикнеться, там нехай молодий добре напнеться! Дивиться рідко, та густо бачить. Догана мудрого більше стоїть, як похвала дурного. Жалів вовк кобилу лишив хвіст та гриву. За битого двох небитих дають, та й то не беруть. За дурною головою рукам і ногам немає спокою. За одного вченого дають десять невчених. За одного грамотного сім неграмотних дають. Знає, на чім світ стоїть! Знання робить життя красним. І з сивою бородою не все розум приходить! І сила перед розумом никне! Книга вчить, як на світі жить. Кожна голова має свій розум. Кожна пригода — до мудрості дорога. Людей питай, а свій розум май! Молоде орля, та вище старого літає! Мудра голова не дбає на лихі слова. Мудрій голові досить два слова! Мудрий не все каже, що знає, а дурень не все знає, що каже. Мудрим ніхто не вродився, а навчився. Найшла коса на камінь. На те й голова, щоб у ній розум був. Навчай інших — і сам навчишся. Наука в ліс не веде, а з лісу виводить. Наука не йде на бука! Наука не пиво: в рот не віллєш! Науки ні вода не затопить, ні огонь не спалить. Незнайко на печі лежить, а знайко по дорозі біжить. Не бажай синові багатства, а бажай розуму! Не суньте рило не у своє діло ((рос.) Не суньте нос не в свой вопрос) Не краса красить, а розум. Не кажи гоп, поки не перескочиш. Не лінися рано вставати та змолоду більше знати! Не на користь книжку читать, коли вершки лише хапать. Не перо пише, а розум. Не питай старого, а бувалого. Обіцянка - цяцянка, а дурневі радість. Один розум добре, а два ще краще! Одна розумна голова добре, а дві ще краще! Око бачить далеко, а розум ще дальше. Перемагай труднощі розумом, а небезпеку — досвідом! Пташка красна своїм пір'ям, а людина — своїм знанням. Треба розумом надточити, де сила не візьме. У сусіда ума не позичиш. Усякому на старість розуму прибавиться. Учений іде, а неук слідом спотикається. Учись змолоду — пригодиться на старість! Учись — на старість буде як нахідка! Розумний батько сина опитати не соромиться. Розумний всякому дає лад. Розумну річ приємно й слухать. Розум — скарб людини. Сила без голови шаліє, а розум без сили мліє. Сила та розум — краса людини. Сила уму уступає! Скільки голів, стільки й умів! Старого горобця на полові не обдуриш. Хороший рибак по кльову мусить знати, як рибку звати. Хто вчиться змолоду, не зазнає на старість голоду. Хто грамоти вміє, той краще сіє. Хто добре учиться, той буде й добре робить. Хто знання має, той мур зламає. Хто людей питає, той і розум має. Хто хоче багато знати, тому треба мало спати. Чого Івась не навчиться, того й Іван не буде знати. Чоловік розуму вчиться цілий вік. Шануй учителя, як родителя! Щастя без розуму — торбина дірява. Що в молодості навчишся, то на старість як знайдеш. Що голова, то й розум! Що знаєш, що вмієш, те за плечима не носить. Щоб часом дарма не блудить, чужого розуму питайся. Як одступиш од грамоти на аршин, то вона од тебе на сажень. Яка головонька, така й розмовонька! Які літа — такий розум!

Українознавча скарбничка

Давні українські професії



Бондар - майстер із виготовлення діжок (бочок), барил, цебер, коновок, балій та дійниць. Звісно, із дерева.




Бортник - збирач дикого меду в лісах. Бортники чудово зналися на способі життя диких бджіл у лісах, вміли знаходити і забирати в них мед. Також бортники сплачували данину медом, адже у давні часи дуже популярними були напої на основі меду.






Вівчар - той, хто випасає овець, стежить за приростом отари, а також їх стриже задля теплого хутра, доїть та робить сир з овечого (і коров'ячого) молока.






Гончар - обробляє та виготовляє глиняний посуд, цеглу і кахлі (плитку для печей) та іншу кераміку.





Гутник - спеціалізується на виготовлення скла і виробів з нього.





Дротар - забута професія. Однак свого часу була дуже популярна. Дротареві давали скріпити тріснутий посуд. Він його обплітав у так звану сітку. Також дротар виготовляв клітки для тварин, пастки для гризунів, сита і черпачки.





Золотар - фактично давній ювелір, який спеціалізувався 
на золоті та виробах із нього.



Коваль - незамінний до нашого часу майстер із виготовлення решіток, кованих брам, реманенту, збруї та інших металевих виробів прикладного і декоративного призначення.





Кожум'яка – майстер, що за часів Русі займався виготовленням сирцю зі шкіри тварин.Таку шкіру використовували для обтягування щитів, пошиття одягу, взуття тощо.
 

Кравець - той, хто кроїть та шиє одяг.







Кушнір - фахівець, що вичиняє хутро зі шкури та шиє хутряні вироби, спеціаліст з кушнірства.








Лимар - майстер, який вичиняв шкіру-напівфабрикат (сирицю) для виготовлення збруї (обладунків для коня) та інших господарських виробів.





Мірошник (мельник) - власник млина, який допомагав людям перемелювати зерна на борошно.



Пасічник - знавець бджіл та всього, що ці "божі птиці" продукують. Пасічник протягом року не лише піклується про бджіл і вулики, а й знає, коли збирати мед, як відділяти віск, прополіс тощо.
 






Стельмах - майстер, який знався на виготовленні транспортних засобів із дерева: возів, саней, коліс, полоззя, дуг.






Столяр - спеціаліст із виготовлення хатнього начиння та меблів: лав, ослонів, скринь, столів, табуреток, стільців, мисників (підвісних шаф для мисок), ліжок, віконних рам тощо.






Ткач і килимар - майстер із виготовлення доріжок, покривал, килимів. Часто задля економії матеріалу хатні доріжки плели із залишків старого одягу, розтинаючи його на смужки. У гуцулів популярними до нашого часу залишаються ліжникарі - майстри, які тчуть теплі ковдри з овечої вовни, скрученої в нитку.




Чинбар - майстер із вичинення волячої та конячої шкіри, а також пошиття з цієї шкіри взуття.






Чумак - мандрівник, який їздив по сіль волами. Чумаки добре орієнтувались по зорях. Давня легенда оповідає, що якось чумаки розсипали сіль, і тепер цю дорогу добре видно у небі. Саме тому українці називають нашу галактику "Чумацький шлях".


Немає коментарів:

Дописати коментар