Бондар - майстер із виготовлення
діжок (бочок), барил, цебер, коновок, балій та дійниць. Звісно, із дерева.
Бортник - збирач дикого меду в лісах. Бортники чудово зналися на способі життя диких бджіл у лісах, вміли знаходити і забирати в них мед. Також бортники сплачували данину медом, адже у давні часи дуже популярними були напої на основі меду.
Вівчар - той, хто випасає овець, стежить за приростом отари, а також їх стриже задля теплого хутра, доїть та робить сир з овечого (і коров'ячого) молока.
Гончар - обробляє та виготовляє глиняний посуд, цеглу і кахлі (плитку для печей) та іншу кераміку.
Гутник - спеціалізується на виготовлення скла і виробів з нього.
Дротар - забута професія. Однак свого часу була дуже популярна. Дротареві давали скріпити тріснутий посуд. Він його обплітав у так звану сітку. Також дротар виготовляв клітки для тварин, пастки для гризунів, сита і черпачки.
Золотар - фактично давній ювелір, який спеціалізувався
на золоті та виробах із нього.
Коваль - незамінний до нашого часу майстер із виготовлення решіток, кованих брам, реманенту, збруї та інших металевих виробів прикладного і декоративного призначення.
Кожум'яка – майстер, що за часів Русі займався виготовленням сирцю зі шкіри тварин.Таку шкіру використовували для обтягування щитів, пошиття одягу, взуття тощо.
Кравець - той, хто кроїть та шиє одяг.
Кушнір - фахівець, що вичиняє хутро зі шкури та шиє хутряні вироби, спеціаліст з кушнірства.
Лимар - майстер, який вичиняв шкіру-напівфабрикат (сирицю) для виготовлення збруї (обладунків для коня) та інших господарських виробів.
Мірошник (мельник) - власник млина, який допомагав людям перемелювати зерна на борошно.
Пасічник - знавець бджіл та всього,
що ці "божі птиці" продукують. Пасічник протягом року не лише піклується
про бджіл і вулики, а й знає, коли збирати мед, як відділяти віск, прополіс
тощо.
Стельмах - майстер, який знався на виготовленні транспортних засобів із дерева: возів, саней, коліс, полоззя, дуг.
Ткач і килимар - майстер із виготовлення доріжок, покривал, килимів. Часто задля економії матеріалу хатні доріжки плели із залишків старого одягу, розтинаючи його на смужки. У гуцулів популярними до нашого часу залишаються ліжникарі - майстри, які тчуть теплі ковдри з овечої вовни, скрученої в нитку.
Чинбар - майстер із вичинення волячої та конячої шкіри, а також пошиття з цієї шкіри взуття.
Чумак - мандрівник, який їздив по
сіль волами. Чумаки добре орієнтувались по зорях. Давня легенда оповідає, що
якось чумаки розсипали сіль, і тепер цю дорогу добре видно у небі. Саме тому
українці називають нашу галактику "Чумацький шлях".
Немає коментарів:
Дописати коментар